Рецензії та відгуки > Наталя Марченко

Живописні динамічні картини породжує невгамовна поетична фантазія цього митця! Чого варта «пухова завірюха» — «Хвища! Хуга! Завірюха!» — з однойменного вірша, котру здійняв кіт, запустивши пазурі в перину! А «Переплутанка» чи «Наш Оверко — Молодець!», де відомі з інших літератур мотиви зазвучали органічно по-українськи!

Є в доробку Анатолія Івановича й гарні поетичні казки — вигадлива та іронічно-застережна «Казочка про двох штукопалів», драматична та ніжна оповідь про соколя, яке перемогло свій страх, наснажене любов’ю до мами («Найсильніша любов»), невеличка та напрочуд жива й оптимістична «Казочка про мурашиний гриб» тощо.

Прозовий доробок Анатолія Григорука знайомий широкому загалові здебільшого за оповідками про Дениска Бублика, що увійшли до шкільних читанок. У кожній із них на простих життєвих ситуаціях розтлумачено сенс народних прислів’їв і примовок, як от: «І з посміху люди бувають», «З курми лягай, з півнями вставай», «Молодець проти овець», «Хочеш бути щасливим, не будь лінивим» тощо. Вперше цілісним циклом ці оповідання ввійшли до книжечки «Побрехенька про лиху напасть» (К., 1992), а згодом були перевидані окремою збірочкою «Чим хата багата» (К., 2008).

У доробку письменника є й інші чудові твори, в яких його талант розкрився вповні своєї зрілості та можливостей. Так, книжка «Волелюбний вітер», що побачила світ 2008 р. у серії «Сучасна дитяча проза» київського видавництва «Грані-Т» і містить низку різнопланових, парадоксальних в суті та мовно-стилістично вишуканих текстів. Збірочка впорядкована так, що кожна нова казка відкриває читачеві інший кут зору на довколишнє й, водночас, учить його щоразу по-іншому сприймати світ…

Книжка містить повість «Прощавай, Цвіркунчику!», що є на сьогодні чи не кращим сучасним твором про живу природу для наймолодших. З ніжністю та трепетною увагою автор докладно описує життя горобеняти, що випало з гнізда. Кожна мить готує йому нові й нові відкриття — перший впійманий жук і дивний павук, величезна гусінь і раптова злива, жахливий кіт і довколишні простори — все це складає казкову мозаїку живого життя маленької істоти, полишеної наодинці з великим світом.

Окремої уваги заслуговує також повість-казка «Праправнук барона Мюнхгаузена. Незвичайні пригоди третьокласника Феді Зайченка, про які він розповідає сам», видана у серії «Для тих, хто не любить читати» київським видавництвом «Зелений пес» у 2008 р.

Головний герой повісті-казки Федько Зайченко — справжня художня удача Анатолія Григорука. Письменникові вдалося знайти природний тип сучасного школяра. Він —дитина нашого часу. Його мова, вчинки, світогляд сформовані сьогоденним оточенням. Але «вічним», впізнаваним у попередниках залишаються тонкий природний гумор хлопчика, діяльна добра натура й особлива настроєність на відчуття світу живої природи.

Мова твору — чи не найсмаковитіша його родзинка! Тонке поєднання різних лексичних шарів, коли діалектизми вільно вживаються із новотворами, а книжна лексика — з дитячою мовою та жаргонізмами, створює неймовірний стильовий коктейль, що просто не може не смакувати!

Про книжки Анатолія Григорука хочеться писати більше та читати їх уважніше. Бо за видимою простотою раз-по-раз відкриваєш точну й умілу руку справжнього Майстра, здатного в малому передати всю повноту великого. Гадаю, саме таким і має бути Дитячий Письменник від Бога — простим, добрим і незглибимим у своїй любові до світу та того єдиного раю, що нам на землі доступний, — до дітей.